Виступ Президента Республіки Польща на Королівському замку в Варшаві

 

23 лютого, за кілька годин до російської агресії, рік тому, я був у красивому та гордому Києві, щоб підтримати Україну. Я довго розмовляв тоді з моїм другом Президентом Володимиром Зеленським. Ситуація на той час, як знаєте, була надзвичайно драматичною. Ми вже тоді знали, що протягом кількох годин росіяни нападуть, що почнеться повномасштабна війна.

 

Володимире!

Під час нашого прощання Ти сказав мені тоді слова, які глибоко закарбувалися в моїй пам’яті: Анджею! Ми можемо вже більше ніколи не побачитися. Відтак, якщо росіяни думають, що вони прийдуть і легко займуть Київ, що вони завоюють, опанують Україну, то вони сильно помиляються. Ми будемо боротися до самого кінця. Тут ніхто не здасться.

 

Я відповів тоді: Володимире! Ми ще багато разів побачимося.
Ви завжди можете розраховувати на Польщу. Будьте з Богом!

 

Дорогі!

Так і сталося. Україна героїчно обороняється вже понад чотириста днів, а ми, поляки, дотримали слова. На Польщу завжди можете розраховувати!

 

З тих пір ми бачилися, Володимире, вже багато разів – під час моїх візитів до Києва, у Львові, підчас Твоїх у Жешові, а сьогодні я надзвичайно пишаюся тим, що можу знову вітати Тебе тим разом в столиці Польщі, у Варшаві!

 

Дорогий Володимире!

Сьогодні Тебе вітає ціла Польща. Тебе вітають поляки. Тебе вітають українці, Твої співвітчизники, які є нашими гостями!
Ми раді, що Ти з нами!

 

Ми дуже раді, що з нами також Олена Зеленська – Перша Леді України. Дорога Олено! Я схиляю голову перед Тобою та всіма відважними, героїчними українськими жінками: перед матерями, сестрами, дружинами, а також вдовами, які в ході цієї війни проявляють такий великий героїзм, таку велику, надзвичайну стійкість, силу турботи про свої сім’ї, про своїх чоловіків! Спасибі Вам від щирого серця!

 

Вельмишановний пане Президенте!

Дорога Перша Леді України!

Шановний пане Прем’єр–Міністре!

Пані Маршалок! Пане Маршалку!

Шановні панове Віце–прем’єр–міністри Польщі та України!

Шановні пані та панове міністри!

Шановні пані та панове Генерали, Офіцери!

Шановні представники польського місцевого, міського, регіонального самоврядування, неурядових організацій!

Всі Дорогі Українські Друзі!

Дорогі Співвітчизники!

Всі шановні пані та панове!

 

В 2008 році Президент Лех Качинський у своїй історичній промові в Тбілісі під час російської агресії проти Грузії застеріг світ від російського імперіалізму. Він говорив: „Сьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра країни Балтії, а пізніше, можливо, настане час і на мою країну, на Польщу”.

Але в той час він також говорив, що „Центральна Європа має мужніх лідерів”. І в цьому він мав рацію!

 

Сьогодні з нами відважний лідер, який не покинув свою країну, свою столицю, навіть коли війська загарбників були в її передмістях. Лідер, який своєю мужністю надихнув свій народ на героїчну оборону, який надихнув увесь світ на підтримку України, що воює, який кинув виклик російській брехні та дезінформації, і який показав світові правду про російську агресію.

 

 

Володимире!

Ти герой вільного світу, але для нас Ти, перш за все, великий друг Польщі. Тому від імені Республіки Польща, від імені польок і поляків я сьогодні вручив Тобі нашу польську найвищу нагороду – Орден Білого Орла.

 

Це вшанування хороброго лідера, але це також вираз великої поваги до цілого українського народу, який Ти представляєш, і який зараз веде героїчну боротьбу обороняючи свою незалежність.

 

Сьогодні, саме в цей момент українські воїни ведуть запеклі бої, обороняючи свою Батьківщину. Вони захищають Бахмут, Авдіївку, Запоріжжя, десятки інших місць. Надлюдськими зусиллями вони стримують російського агресора, часто платять за це найвищу ціну, ціну свого життя.

 

Захоплення викликає також позиція цілого українського суспільства, яке об’єднане, сповнене рішучості захищати свою країну. Воно кожний день підтримує тих, що борються. Воно не дало себе залякати, незважаючи на те, що цивільні об’єкти також стають мішенями російських атак. Попри те, що бомбардовані житлові будинки, енергетична та комунікаційна інфраструктура, лікарні, садочки, школи.

 

Це воєнні злочини, які мають бути засуджені! А злочинці мають бути покарані!

 

Україна показала всьому світові, що здатна протистояти сусідній потузі,  державі, набагато більшій, теоретично набагато більш могутній, ніж вона. Путін не досягла жодної зі своїх стратегічних цілей. Росія зазнала та зазнає величезних втрат. Це великий успіх української держави, українського суспільства та українських збройних сил.

 

Але до вирішення і завершення війни ще далеко. Україна потребує підтримки, потребує подальших поставок сучасного озброєння.

 

Польща була і є одним з лідерів цієї підтримки. Ми прекрасно знаємо, що хто захищає свій будинок, хто захищає свою Батьківщину, хто захищає свої міста і села, хто захищає своїх громадян – той потребує допомоги негайно. І немає часу чекати. Тому ми намагаємося якнайшвидше постачати воюючій Україні все те, чого вона потребує, танки, бронетранспортери, САУ і, нарешті, останніми днями, також літаки. Ми даємо приклад іншим державам, іноді ми також ламаємо їх впертість і опір поставкам зброї.

 

Ми знаємо, що сьогодні саме Ви боретеся не лише за свою незалежність, але й за безпеку всієї Європи. Ми, поляки, прекрасно пам’ятаємо, що означає боротися за „нашу і вашу свободу”.

 

Неодноразово в історії ми проливали кров, захищаючи інші країни. Ось чому ми так цінуємо Вашу мужність і доблесть.

 

І на кожному кроці ми закликаємо світ до ще більшої і ще швидшої мілітарної підтримки для вільної і демократичної України! Для захисників її кордонів!.

 

Підтримка для вільної і незалежної України була, є і буде в нашій країні поза політичними спорами. Я в цьому впевнений, незалежно від того, чи при владі над Віслою перебувають ліві чи праві.

 

Так було під час Помаранчевої революції, коли тодішній президент Александер Кваснєвський був серед лідерів підтримки для України.

 

Так було, зрештою, під час Революції Гідності, коли в Києві, на Майдані Незалежності була одностайна підтримка Вашої боротьби як з боку представників тодішньої влади, так і опозиції.

 

Так є і сьогодні, в кожну хвилину, коли Ви складаєте найскладніший іспит, відстоюючи зі зброєю в руках незалежність своєї Батьківщини. Так буде і в майбутньому!

 

 

Шановні пані та панове!

Дорогі Друзі!

 

На пам’ятнику Тарасові Шевченку, який знаходиться в самому центрі Варшави, тут, неподалік Бельведеру, викарбувані прекрасні слова, якими цей великий український поет звертався до нас, до поляків:

 

„Отак–то, ляше, друже, брате! / Подай же руку козакові / І серце чистеє подай! І знову іменем Христовим / Ми обновим наш тихий рай.„

 

Саме тепер, на наших очах збувається пророцтво великого українського поета.

 

У годину випробування ми, поляки, простягнули руку нашим братам у біді. Ми відкрили свої серця і відразу ж поспішили
на допомогу: приймали у своїх домівках сусідів, які тікали
від війни, допомагали транспортом, організовували збори
та благодійні акції, передавали подарунки та перевозили їх
в Україну. Тим, хто найбільше цього потребує. Ми робимо це весь час, до нині.

 

До допомоги залучена польська держава, органи місцевого самоврядування, неурядові організації, церкви, але в першу чергу задіяні мільйони польок і полків. І тут серед нас є Ті, хто з перших годин російського вторгнення всіляко надавали допомогу. Вони приїхали сюди з усієї Польщі. Ще раз від усього серця дякую за цей великий, загальний, громадянський прояв солідарності! Дякую від щирого серця!

 

Шановні пані та панове!

Дорогі!

Польща – країна „Солідарності”. Вона відома у всьому світі завдяки великому рухові „Солідарність”, який об’єднав мільйони людей, що сміливо протистояли злу, який змінив новітню історію світу, сприяючи падінню комунізму. Ми надзвичайно пишаємося тамтою „Солідарністю”.

 

Відтак, після спалаху цієї війни, вчиненої Росією, ми показали, що „Солідарність” – це не просто велика історія, але що „Солідарність” все ще живе в нас. Сьогодні ми так само пишаємося другою великою хвилею солідарності – солідарності з Україною, з українським народом! Дякую Вам за це від щирого серця!

 

 

Шановні пані та панове!

Дорогі Друзі!

 

Не було б „Солідарності”, не було б падіння комунізму, не було б відновлення свободи без Папи Римського Івана Павла II. Три дні тому ми відзначали річницю його відходу до дому Небесного Отця.

 

Він був не лише великим Папою, не лише найбільшим поляком у історії, але й великим поборником миру та польсько–українського примирення. Про це він говорив у Львові під час свого історичного паломництва до України. Ще раз нагадаю його слова: „Настав час звільнитися від цього болісного минулого! (…)Нехай прощення — дароване й отримане — розіллється цілющим бальзамом у кожному серці. Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові поставити те, що єднає, вище того, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, оперте на взаємоповазі, братерській спільності, братерській співпраці й автентичній солідарності.”

 

Це велике завдання, яке поставив перед нами Святіший Отець Іван Павло ІІ, це завдання саме сьогодні ми виконуємо.
Великі народи у найважливіші моменти історії, а ми без сумніву
є в такому моменті, здатні переступити через найбільші відмінності, що їх розділяють, і разом глянути в майбутнє.
А ми – Великі Народи. Ми, поляки та українці. У нас велика історія, велика культура, але і велике прекрасне майбутнє!

 

Саме тому ми не боїмося розмовляти навіть про найскладніші теми нашої історії. Ми продемонстрували це, пане Президенте, нашим спільним візитом до Львова – на цвинтарі львівських орлят і січових стрільців. На основі правди, взаємної довіри ми будемо будувати відносини між нашими народами.

 

Поляків і українців об’єднує багатовікова спільна історія. Чудова, але в багатьох моментах також і дуже складна, болісна.
Ми взаємно зробили багато помилок, за які заплатили драматично високу ціну.

Загарбники й окупанти не раз намагалися нас посварити, направити один проти одного за принципом „розділяй
і володарюй”.

 

Сьогодні вони також намагаються – лякаючи поляків українцями, а українців поляками. Але я твердо вірю і не сумніваюся, що це їм не вдасться. Тому з цього місця ми разом відправляємо сьогодні ясне послання в Москву, в Кремль: Ви не зможете нас посварити! Ви не зможете розділити нас більше ніколи!

 

 

Шановні пані та панове!

Дорогі Друзі!

 

Майже два роки тому ми зустрілися тут, в тому ж місці, з паном Президентом Володимиром Зеленським у зовсім іншій атмосфері. З нами також були наші друзі: президенти Литви, Латвії та Естонії. Разом ми тут відзначали 230–ту річницю ухвалення Конституції 3–го травня – першої Конституції в Європі та другої у світі.

 

Зустріч завершилася підписанням спільної декларації, яка містила дуже важливі слова, які варто нагадати: „Ми дивимося
в майбутнє з надією. Ми висловлюємо наше переконання,
що благополуччя нашої спільної спадщини і спільного дому, вкорінених в європейській цивілізації, вимагає, щоб Європа,
як і дім, була побудована на фундаменті основних цінностей
і принципів. Це, без сумніву, свобода, суверенітет, територіальна цілісність, демократія, верховенство права, рівність і солідарність„.

 

Попри трагедію війни, ми і надалі з надією дивимося в майбутнє! Тому сьогодні ці слова для нас ще більш актуальні!

 

Свобода! Суверенітет! Територіальна цілісність! Демократія! Солідарність!

Це фундаментальні цінності для вільного світу. Але вільний світ повинен щодня доводити, що вони щось значать, що це не лише порожні слова.

 

Я говорю про це сьогодні невипадково. Тому що в багатьох країнах після понад чотирьохсот днів  війни зростає втома, зростає виснаження і знеохочення. Виникає також підживлюється російською пропагандою і дезінформацією спокуса за всяку ціну домогтися якнайшвидшого припинення вогню і, як наслідок, укласти несприятливий для України мир з Росією, який, по суті, буде полягати в тому, що Росія продовжить захоплювати українські землі, які вона зараз окупує.

 

Для нас це неприйнятно!

 

Політика поступок і покірності Росії і Володимиру Путіну, що проводилася роками багатьма лідерами Європи, принесла отруєні плоди. Слід нагадати, що її результатом, по суті, є сьогоднішня агресія і тисячі невинних жертв.

 

Тільки Україна має право вирішувати про свій суверенітет. Про те, на яких принципах вона буде вести мирні переговори. І єдиними умовами, які світові лідери повинні вимагати від Росії, є повне виведення російських військ з території України. Повне виведення за межі міжнародно визнаних кордонів України! Про жодні переговори над головами українців не може бути й мови.

 

Якщо хтось у світі починає зі мною таку розмову, я відповідаю: Ти був у Бучі? Ти був у Бородянці? Ти був в Ірпені? Не був? Тоді їдь туди і скажи людям, чиї близькі були вбиті, піддані тортурам, зґвалтовані, скажи їм прямо в очі, що жертва їх близьких, що їх страждання не мали значення. Що все буде як і раніше.

 

Я кажу Вам: не може бути так, як раніше! І не буде! Україна буде сама вирішувати за себе! Тепер і завжди! І ми будемо стояти на сторожі цього, як її сусід.

 

Ми, поляки, як мало який народ у світі, розуміємо трагедію України. Ми знаємо, що таке війна, смерть і страждання, зруйновані міста, злочин геноциду. Але ми також знаємо, що навіть все це не зламає справжнього духу свободи!

 

Свідченням віри в перемогу свободи є місце, де ми сьогодні зустрілися – Королівський замок у Варшаві. Замок, який розділив долю трагічно зруйнованої Варшави під час Другої світової війни, був тоді зрівняним з землею німецькими окупантами.
Тут, за мною, не було нічого, був порожній простір, а на землі лише руїни.

 

І цей замок був піднятий з руїн зусиллями всього нашого народу, зусиллям поляків. Так само, як і Варшава. Місто неприборкане, місто, яке, по суті, перемогло, відродилося і сьогодні прекрасне. Це велика столиця гордої держави.

 

 

Саме тому звідси, з Варшави, з Польщі, лунає сьогодні заклик до світу: ми повинні стояти поруч з Україною. Ми повинні і надалі підтримувати її мілітарно, економічно та гуманітарно. Ми повинні бути послідовними в цьому. Ми не можемо засумніватися.
Це наш обов’язок перед жертвами цієї варварської агресії!

Україні сьогодні вкрай необхідна віра всього вільного світу в її перемогу.

 

Ми, поляки, твердо віримо, що Україна захистить себе від російської агресії, що мільйони її громадян зможуть повернутися до своїх домівок, які ми, як Захід, допоможемо відбудувати.
Що Україна приєднається до Європейського Союзу та трансатлантичної спільноти.

 

Ми віримо у Вас! У Вашу перемогу!

 

Jeszcze Polska nie zginęła kiedy my żyjemy.
Co nam obca przemoc wzięła szablą odbierzemy!

 

Ще не вмерла України i слава, i воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

 

Хай живе незалежна Україна!

Хай живе вільна, суверенна, незалежна Польща!

 

Нехай Господь береже наші держави і народи!